ВИВЧЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ДЕКСМЕДЕТОМІДИНУ ПРИ ІНТЕНСИВНІЙ ТЕРАПІЇ АЛКОГОЛЬНОГО ДЕЛІРІЮ У ПАЦІЄНТІВ З ПОЛІТРАВМОЮ

Омельченко-Селюкова А. В., Дубівська С. С., Волкова Ю. В.

КЛІНІЧНА ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА

Наукова стаття

Основною метою цього дослідження є оцінка впливу вибору методу седації в період гострого алкогольного делірію (АД) у постраждалих з політравмою на ступінь та тривалість перебігу АД, період госпіталізації до ВІТ, потребу у штучній вентиляції легень, бензодіазепінах та нейролептиках, запобігання ускладнень з метою покращення якості життя пацієнтів. Для втілення поставлених завдань у дослідження було залучено 80 пацієнтів з політравмою середньої тяжкості зі станом відміни алкоголю, ускладненим алкогольним делірієм, які перебували на лікуванні у 2016-2018 роках на базі відділення політравми та анестезіології на 12 ліжок для інтенсивної терапії хворих зі сполученою травмою КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова». Для діагностики делірію використовували метод оцінки сплутаності свідомості CAM-ICU (Confusion Assessment Method in Intensive Care Unit). Скринінг проводили щодня протягом усього часу перебування пацієнтів у палаті інтенсивної терапії. При позитивному результаті оцінку делірію виконували відповідно до протоколу скринінгового обстеження на делірій ICDSC (Intensive Care Delirium Screening Checklist). Пацієнтів розподілено на дві групи: Група 1 (n=40), яким проводилась седація дексмедетомідином. Початкову швидкість інфузії встановлювали на рівні 0,7 мкг/кг/год та коригували в межах 0,2-1,4 мкг/кг/год. Група 2 (n=40), яким проводилась седація діазепамом за симптом-тригерним протоколом. Діазепам вводили кожні 30 хвилин у міру необхідності, щоб контролювати активні симптоми відміни (CIWA-Ar ≥15 або RASS >+2). Антипсихотичні засоби (галоперидол, 5 мг болюс) призначали в обох групах при сильному збудженні або галюцинаціях. За гендерною приналежністю, віком, механізмом травми, локалізацією пошкоджених АФО, тяжкістю травми, групи 1 і 2 не відрізнялись. Протягом усього періоду перебування хворих у стаціонарі досліджували наступні параметри: час перебування у ВІТ (годин), терміни госпіталізації (діб), тривалість делірію (годин), період перебування на штучній вентиляції легень (годин), розвиток ускладнень, середня спожита доза бензодіазепінів, потреба в нейролептиках.За результатами дослідження загальна тривалість лікування складала 12 діб [10-19] у групі 1 та 13 діб [10- 21] у групі 2, що не мало достовірної різниці (р=0.672). Тривалість госпіталізації у ВІТ була достовірно менша у пацієнтів групі 1 і становила 55 [52.2-59.8] год, в той час як пацієнти групи 2 знаходились у ВІТ 89 [82-96.2] год (р=0,02042). Призначення бензодіазепінів та нейролептиків пацієнтам групи 1 було достовірно меншим. Споживання діазепаму за перші 24 години в групі 1 було 20 [20-30] мг, а в групі 2 – 40 [40-50] мг. Групи також достовірно відрізнялись за загальною кількістю призначеного діазепаму протягом госпіталізації у ВІТ, так у групі 1 загальне споживання діазепаму складало 40 [40-50] мг, у групі 2 – 80 [80-90] мг (р=0,033011). Призначення нейролептиків потребували 2 пацієнта групи 1 та 16 пацієнтів групи 2 (р=0,021273). Пацієнти групи 2 мали достовірно більші шанси потреби у призначенні нейролептиків – OR 12.7 95% CI 2.67; 60.06. Добова доза галоперидолу для пацієнтів, які потребували його призначення, також була достовірно вищою у групі 2 – 20 [15-20] мг, порівняно з групою 1 – 5 [5-7.5] мг (p=0,001761). 26 (65%) пацієнтів з 2 групи та 8 (20%) пацієнтів 1 групи потребували більш глибокої седації з використанням ШВЛ. Тобто, пацієнти 2 групи мали достовірно більші шанси переведення на ШВЛ – OR 7,5 95% CI 2.70; 20.42. При вивченні ускладнень виявлено, що госпітальна вентилятор-асоційована пневмонія діагностувалась у 7 (18%) пацієнтів 2 групи та 1 (3%) пацієнта 1 групи. У процесі кореляційного аналізу було виявлено помірний позитивний зв’язок середнього ступеня значущості між розвитком госпітальної пневмонії та проведенням ШВЛ – r-Спірмена=0,64 при p=0.014. Таким чином, дексмедетомiдин є ефективним та безпечним препаратом для седацiї пацієнтів з політравмою зi станом вiдмiни алкоголю, ускладненим алкогольним делірієм, який дозволяє скоротити терміни перебування у ВІТ на 34 години та значно знизити потребу в призначенні діазепаму, галопередолу а також зменшити кількість пацієнтів, які потребують ШВЛ.

алкогольний делірій, політравма, дексмедетомідин, седація.

1. MOZ Ukrainy. Nakaz MOZ Ukrainy № 34 vid 15.01.2014 Pro zatverdzhennia ta vprovadzhennia medyko-tekhnolohichnykh dokumentiv zi standartyzatsii ekstrenoi medychnoi dopomohy [Internet]. Dostupno: . [in Ukranian]
2. World Health Organization. Management of substance abuse: alcohol [Internet]. WHO; 2020. Available from: http://wwwwhoint/substance_ abuse/facts/alcohol/en/indexhtml.
3. De Wit M, Jones DG, Sessler CN, Zilberberg MD, Weaver MF. Alcohol-use disorders in the critically ill patient. Chest. 2010 Oct;138(4):994- 1003. DOI: 10.1378/chest.09-1425.
4. Mirijello A, D’Angelo C, Ferrulli A, Vassallo G, Antonelli M, Caputo F, et al. Identification and management of alcohol withdrawal syndrome. Drugs 2015;75:353-365.
5. Long D, Long B, Koyfman A. The emergency medicine management of severe alcohol withdrawal. Am J Emerg Med. 2017;35(7):1005- 1011. DOI: 10.1016/j.ajem.2017.02.002.
6. The ASAM Clinical Practice Guideline on Alcohol Withdrawal Management. J Addict Med. 2020;14(1):1-72. DOI: 10.1097/ADM. 0000000000000668.
7. Hollinger A, Ledergerber K, von Felten S, Sutter R, Rüegg S, Gantner L, et al. Comparison of propofol and dexmedetomidine infused overnight to treat hyperactive and mixed ICU delirium: a protocol for the Basel ProDex clinical trial. BMJ Open. 2017;7(7):e015783. DOI:10.1136/bmjopen-2016-015783.
8. Mock C, Lormand JD, Goosen J, Joshipura M, Peden M. Guidelines for essential trauma care [Internet]. Geneva: World Health Organization; 2004. 106 p. Available from: http://apps.who.int/iris/bitstream/10665/42565/1/ 9241546409_eng.pdf.
9. Ely EW, Margolin R, Francis J, May L, Truman B, Dittus R, et al. Evaluation of delirium in critically ill patients: validation of the Confusion Assessment Method for the Intensive Care Unit (CAM-ICU). Crit Care Med. 2001;29(7):1370-9.
10. Bergeron N, Dubois MJ, Dumont M, Dial S, Skrobik Y. Intensive Care Delirium Screening Checklist: evaluation of a new screening tool. Intensive Care Med. 2001;27(5):859-64.
11.  Aldecoa C, Bettelli G, Bilotta F, Sanders RD, Audisio R, Borozdina A, et al. European Society of Anaesthesiology evidence-based and consensus-based guideline on postoperative delirium. Eur J Anaesthesiol. 2017;34(4):192-214. DOI: 10.1097/EJA.0000000000000594.
12. Huang R, Chen Y, Yu AC, Hertz L. Dexmedetomidine-induced stimulation of glutamine oxidation in astrocytes: a possible mechanism for its neuroprotective activity. J Cereb Blood Flow Metab. 2000 Jun;20(6):895-8. DOI: 10.1097/00004647-200006000-00001.
13. Chail A, Dubey A, Singh YM, Jahan N. Adjunctive dexmedetomidine for treatment of delirium tremens: Case report and brief review. Ind Psychiatry J. 2019;28(2):321-324. DOI: 10.4103/ipj.ipj_118_20.
14. Woods AD, Giometti R, Weeks SM. The use of dexmedetomidine as an adjuvant to benzodiazepine-based therapy to decrease the severity of delirium in alcohol withdrawal in adult intensive care unit patients: a systematic review. JBI Database System Rev Implement Rep. 2015 Jan;13(1):224-52. DOI: 10.11124/jbisrir-2015-1602.

«Вістник проблем біології і медицини» Випуск 4 (162), 2021 рік , 149-154 сторінки, код УДК 616-001-031.14-089-085-099;616.366-089.86.168

10.29254/2077-4214-2021-4-162-149-154