ЧАСТОТА АСОЦІЙОВАНОГО З СИНДРОМОМ ЖИЛЬБЕРА НИЗЬКО ФУНКЦІОНАЛЬНОГО АЛЕЛЮ 7(ТА) ГЕНА UGT1A1 (rs8175347) В УКРАЇНІ

Гайбонюк І. Є., Кравченко С. А., Макух Г. В., Дац-Опока М. І., Пампуха В. М., Третяк Б. І., Кіселик І. О.

КЛІНІЧНА ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА

Наукова стаття

Мета. Встановити поширеність низько функціонального алелю A(TA)7 TAA гена UGT1A1 серед практично здорових жителів України та в групі осіб з ідіопатичними гепатобіліарними порушеннями та синдромом Жильбера. Методи. Виділення ДНК виконано методом висолювання. Ампліфікацію специфічних послідовностей проведено методом ПЛР. Аналіз ампліфікованих фрагментів проводили у 10% ПААГ гелі, методом фрагментного аналізу флуоресцентно мічених продуктів ПЛР та HRM (аналіз кривих плавлення). Результати. Проведений порівняльний аналіз алельного полiморфiзму локусу UGTА1 (rs8175347) не виявив вірогідної різниці в розподілі частот алелів та генотипів цього локусу між вибірками із Західного та Центрального регіонів України. Не виявлено значущої відмінності в розподілі алелів та генотипів між особами чоловічої та жіночої статі, проте клінічно синдром Жильбера значно частіше виявляли в молодих чоловіків. Частота низько функціонального алелю A(TA)7 TAA гена UGT1A1 в Україні становить 33,8%. Асоційований з синдромом Жильбера гомозиготний генотип A(TA)7 TAA гена UGT1A1 характерний для 10,7% осіб загальної вибірки жителів України. У 84,1% пацієнтів з клінічними проявами синдрому Жильбера виявлено алель A(TA)7 TAA гена UGT1A1 в гомозиготному стані, що дозволяє генетично верифікувати діагноз. Дані дослідження вказують на високу інформативність генетичного тестування алелю A(TA)7 TAA гена UGT1A1 серед осіб з гіпербілірубінемією для виключення синдрому Жильбера. Генетично верифікований діагноз дозволяє призначити коректне лікування, врахувати дану особливість при призначенні терапії певними препаратами, підвищити настороженість щодо розвитку інших супутніх захворювань. Висновки. Частота асоційованого з синдромом Жильбера гомозиготного генотипу A(TA)7 TAA гена UGT1A1 в Україні становить 10,7%. Генетичне тестування алелю A(TA)7 TAA гена UGT1A1 серед осіб з гіпербілірубінемією верифікувало діагноз синдром Жильбера у 84,1% пацієнтів.

гіпербілірубінемія, ген UGT1A1, синдром Жильбера, генетична діагностика.

1. Sorokman TV, Popeliuk О-МV, Makarova ОV. Syndrom Zhylbera: terminologia, epidemiologia, genetyka, petogenez (chastyna 1). Zdorovia dytyny. 2016;8(76):82-6. DOI: 10.22141/2224-0551.8.76.2016.90830 [in Ukrainian].
2. Zhu XY, Liu LX. Ultrastructure of hepatocytes in Gilbert’s syndrome patients and chronic hepatitis B patients. Zhonghua Gan Zang Bing Za Zhi. 2013 Dec;21(12):929-33. DOI: 10.3760/cma.j.issn.1007-3418.2013.12.011
3. Shcherbinina MB, Pacienty z syndromom Zhylbera: nova taktyka vedennia. Zdorovia Ukrainy. Gastroenterologia. Gepatologia. Koloproctologia. 2014;4(34):49-50. [in Ukrainian].
4. Shulyat’ev YS. Syndrom Zhyl’bera: klynyka, dyahnostyka, funktsyonal’noe sostoyanye pecheny (klynyko-henetycheskoe yssledovanye) [dissertatsiya]. Moskva; 2005. 20 s. [in Russiаn].
5. Sorokman TV, Popeliuk О-МV, Makarova ОV. Syndrom Zhylbera: klinika, diagnostyka, dyferencialna diagnostyka ta likuvanna (chastyna 2). Zdorovia dytyny. 2017;12(1). DOI: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.12.1.2017.95025 [in Ukrainian].
6. Varlamova OS. Viral hepatitis A and Gilbert’s syndrome. In: Conference on Hepatitis: modern views on the issue. 2016. s. 12-3.
7. Demirbas T, Piskin T, Dayangac M, Yaprak O, Akyildiz M, Tokat Y, Yuzer Y. Right-lobe liver trans-plant from donors with Gilbert syndrome. Exp Clin Transplant. 2012;10(1):39-42.
8. Kathemann S, Lainka E, Baba HA, Hoyer PF, Gerner P. Gilbert’s syndrome – a frequent cause of unconjugated hyperbilirubinemia in children after orthotopic liver transplantation. Pediatr Transplant. 2012;16(2):201-4. DOI: 10.1111/j.1399-3046.2012.01662.x
9. Maruhashi T, Soga J, Fujimura N, Idei N, Mikami S, Iwamoto Y, et al. Hyperbilirubinemia, augmentation of endothelial function, and decrease in oxidative stress in Gilbert syndrome. Circulation. 2012 Jul 31;126(5):598-603. DOI: 10.1161/circulationaha.112.105775
10. Shiu TY, Huang HH, Lin HH, Shih YL, Chu HC, Chang WK, Hsieh TY. Restriction fragment length polymorphism effectively identifies exon 1 mutation of UGT1A1 gene in patients with Gilbert’s Syndrome. Liver. Int. 2015 Aug;35(8):2050-6. DOI: 10.1111/liv.12785
11. Makukh HV, Zastavna DV, Tyrkus MYa. Pat. 32044 UA, MPK G01N33/49 (2006.01) Sposib vydilannia DNK z lejkocytiv peryferijnoi krovi, zaiavnyk DU «Instytut spadkovoi patologii NAMNU». № u200801896; zaiavl. 14.02.2008; opubl. 25.04.2008, Biul. № 8. [in Ukrainian].
12. Kamal S, Abdelhakam S, Ghoraba D, Massoud Y, Aziz KA, Hassan H, et al. The frequency, clinical course, and health related quality of life in adults with Gilbert’s syndrome: a longitudinal study. BMC Gastroenterol. 2019 Feb 04;19(1):22.
13. Haybonyuk I, Makukh H. Analiz nyzʹkofunktsionalʹnoyi aleli 7(TA) hena UGT1A1 sered vybirky praktychno zdorovykh osib zakhidnoho rehionu Ukrayiny. Visnyk Kharkivsʹkoho natsionalʹnoho universytetu im. N.V. Karazina. 2019;33:29-34. [in Ukrainian].

«Вістник проблем біології і медицини» Випуск 2 (156), 2020 рік , 91-96 сторінки, код УДК 575.224.2:616.36

10.29254/2077-4214-2020-2-156-91-96