ЧАСТОТА ДІАГНОСТИКИ ПАХОВИХ ГРИЖ ТА ДОБРОЯКІСНОЇ ГІПЕРПЛАЗІЇ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ У ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ В УМОВАХ УРОЛОГІЧНОГО СТАЦІОНАРУ

Завгородній С. М., Рилов А. І., Данилюк М. Б., Кубрак М. А., Мороз І. Ю., Щуров М. Ф.

КЛІНІЧНА ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА

Наукова стаття

У загальній популяції пахові грижі зустрічаються в 3,0-4,2%. У пацієнтів з ДГПЗ, цей показник в 7-8 разів вище і досягає 28,3%. При цьому ДГПЗ є однією з основних причин, яка провокує підвищення внутрішньочеревного тиску і сприяє утворенню гриж. Мета дослідження. Встановити частоту діагностування пахової грижі в поєднанні з ДГПЗ у чоловіків похилого віку в умовах урологічного стаціонару. Об’єкт і методи дослідження. Проведено ретроспективний аналіз історій хвороби 786 чоловіків у віці 61-75 років, які проходили лікування в умовах урологічного відділення клініки «Мотор Січ». Результати дослідження. Поєднану патологію – пахову грижу і ДГПЗ виявлено у 34,0% хворих. Найбільш часто зустрічаються грижі III типу – 54 (62,1%) хворих. Грижі II типу діагностовано у 18 (20,8%) пацієнтів, рецидивні випинання (IV тип) – у 6 (16,1%). Тільки у 1 (1,1%) хворого була грижа I типу. У 47,5% хворих з II типом і у 42,9% пацієнтів з III типом пахових гриж, симптоми порушення були слабкими, мало вираженими. У пацієнтів з помірними порушеннями сечовипускання діагностовано грижі III і IV типів – 68,7% і 14,6% відповідно. У хворих з важкими порушеннями зустрічалися пахові грижі III (66,7%) і IV (33,3%) типів. Висновки. 1. У пацієнтів похилого віку поєднання пахової грижі і ДГПЗ зустрічалося в 34,0% випадків. 2. У 55,2% хворих відзначалися помірні симптомами порушення сечовипускання (IPSS = 16,0 балів; QOL = 5,1 бала). 3. У хворих з ДГПЗ в 62,1% випадків діагностовано грижі III типу, II тип мали 20,8% пацієнтів. Відсоток рецидивних (IV тип) склав 16,1%. Пацієнти з I типом зустрічалися в 1,1% випадках. 4. Виявлений зв’язок між ступенем тяжкості симптомів сечовипускання і типом пахової грижі, вказує на те, що зміна внутрішньочеревного тиску є одним з етіологічних факторів формування пахових гриж.

доброякісна гіперплазія передміхурової залози, пахова грижа, поєднані патології

1. Usupbaev ACh, Dzhanyibaev KA. Sochetannyie zabolevaniya v urologii i ih operativnoe lechenie. Vestnik hirurgii Kazahstana. 2013;4(36):22-6. [in Russian].
2. Li T, Wang Z. The diagnosis and treatments of inguinal hernia after radical Prostatectomy. Surgical Science. 2013;4:83-8. DOI: 10.4236/ ss.2013.41015
3. Bawa AS, Batra RK, Singh R. Management of inguinal hernia with benign prostatic hyperplasia: simultaneous inguinal hernioplasty with transurethral resection of prostate. Int Urol Nephrol. 2003;35(4):503-6. PMID: 15198155.
4. Lucca I, Shariat SF, Hofbauer SL, Klatte T. Outcomes of minimally invasive simple prostatectomy for benign prostatic hyperplasia: a systematic review and meta-analysis. World J Urol. 2015 Apr;33(4):563-70. DOI: 10.1007/s00345-014-1324-3
5. Oelke M, Bachmann A, Descazeaud A, Emberton M, Gravas S, Michel MC, et al. EAU guidelines on the treatment and follow-up of nonneurogenic male lower urinary tract symptoms including benign prostatic obstruction. Eur Urol. 2013;64(1):118-40. DOI: 10.1016/j. eururo.2013.03.004
6. Abboudi H, Khan MS, Guru KA, Froghi S, de Win G, Van Poppel H, et al. Learning curves for urological procedures: a systematic review. BJU Int. 2014 Oct;114(4):617-29. DOI: 10.1111/bju.12315
7. Mor A, Sharma SM, Mukherjee S, Jindal R. A clinico pathological study and management of benign enlargement of prostate. Int Surg J. 2018 Apr;5(4):1275-80. DOI: 10.18203/2349-2902.isj20180992

«Вістник проблем біології і медицини» Випуск 3 (152), 2019 рік , 104-107 сторінки, код УДК 616.557-007.43+616.65-007.61[-07-053.9

10.29254/2077-4214-2019-3-152-104-107