ПОХОДЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ДЕЯКИХ ЕПОНІМІВ МЕДИЧНОЇ БІОЛОГІЇ

Єрошенко Г.А., Клепець О.В., Рябушко О.Б., Ваценко А.В., Улановська-Циба Н. А., Кінаш О.В., Шевченко К.В.

МЕДИЧНА ОСВІТА

Наукова стаття

Особливу категорію термінів медичної біології становлять епоніми – поняття, що повністю або частково утворені від власних назв. Епонімічні терміни є невід’ємною складовою професійної мови медицини, де вживаються на позначення різних анатомо-морфологічних структур, хвороб, синдромів, реакцій, операцій, препаратів, методів діагностики та лікування тощо. Студенти здатні краще запам’ятати складні епонімічні терміни, якщо розуміють їх походження. Однак подібні відомості зазвичай відсутні у навчальній літературі. У звʼязку з цим постає необхідність зосередити увагу викладачів та здобувачів освіти на історії формування деяких понятьепонімів медичної біології, а також визначити місце цих термінів у конкретних розділах навчальної дисципліни. Метою роботи є з’ясувати походження термінів-епонімів молекулярної біології (правила Чаргаффа, фрагменти Окадзакі, робертсонівська транслокація, морганіда) та проаналізувати можливості їх використання у навчальному процесі. Отримані результати засвідчили, що розглянуті терміни-епоніми знаходять широке застосування при вивченні багатьох тем із різних розділів медичної біології, зокрема й молекулярної біології, а також інтеграційно пов’язані з іншими теоретичними дисциплінами. З’ясування походження цих термінів, їх зв’язку із персоналіями вчених, обставин наукових відкриттів є передумовами якісного засвоєння студентами теоретичних знань із дисципліни, ефективного опанування ними професійної медичної термінології, розвитку їх логічного мислення, наукового та культурного кругозору. Матеріал статті рекомендується також для поглибленого вивчення медичної біології, зокрема, при підготовці до Всеукраїнської студентської предметної олімпіади та організації науководослідної роботи студентів.

епоніми, медико-біологічна термінологія, медична біологія, молекулярна біологія, молекулярно-генетичний рівень організації життя.

1. Segen JC. The Dictionary of Modern Medicine. New Jersey: Carnforth; 1992. 800 р.
2. Tatarenko TD, Tokpanova AA, Lisaridi Ye K. O neobkhodimosti sushchestvovaniya eponimov v meditsinskoy terminologii. Mezhdunarodnyy zhurnal prikladnykh i fundamentalnykh issledovaniy. Filologicheskiye nauki. 2015;12:1140–1141. [in Russian].
3. Yeroshenko HA, Klepets OV, Riabushko OB, Vatsenko AV, Ulanovska-Tsyba NA, Perederii NO, Shevchenko KV. Pokhodzhennia i dydaktychne znachennia deiakykh eponimichnykh terminiv v kursi medychnoi biolohii. Visnyk problem biolohii i medytsyny. 2021;4(162):218–221. [in Ukrainian].
4. Riabushko OB, Yeroshenko HA, Klepets OV, Vatsenko AV, Ulanovska-Tsyba NA, Perederii NO. Eponimy u medychnii biolohii. Visnyk problem biolohii i medytsyny. 2021;2(160):161–164. [in Ukrainian].
5. Riabushko O. Eponimichni terminy v medychnii henetytsi. Aktualni problemy suchasnoi medytsyny: Visnyk Ukrainskoi medychnoi stomatolohichnoi akademii. 2020;20(1):172–176. [in Ukrainian].
6. Yaremii IM. Ervin Charhaff ta doslidzhennia struktury DNK [Internet]. Bukovynskyi derzhavnyi medychnyi universytet; 2018 [updated 2018 Apr 27]. Dostupno: https://www.bsmu.edu.ua/blog/6665-ervin-chargaff-ta-doslidzhennya-strukturi-dnk/. [in Ukrainian].
7. Vanyushin BF. Istoriya biologii s nachala XX veka do nashikh dnej. Moskva: Nauka; 1975. Chastyna, Molekulyarnaya biologiya; s. 318–324. [in Russian].
8. Burgers PM. Solution to the 50-year-old Okazaki-fragment problem. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 2019;116(9):3358–3360. DOI: 10.1073/pnas.1900372116. Available from: https://www.pnas.org/content/ pnas/116/9/3358.full.pdf.
9. Tsuneko & Reiji Okazaki Award. Professors Tsuneko and Reiji Okazaki and the Okazaki Fragment [Internet]. Tsuneko & Reiji Okazaki Award; 2015. [cited 2021 Dec 8]. Available from: https://www.itbm.nagoya-u.ac.jp/okazaki_award/okazaki_fragment.html.
10. Okazaki T, Okazaki R. Mechanism of DNA chain growth. IV. Direction of synthesis of T4 short DNA chains as revealed by exonucleolytic degradation. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 1969;64(4):1242– 1248. DOI: 10.1073/pnas.64.4.1242.
11. Bykov VL. Citologiya i obshchaya gistologiya. Sankt-Peterburg: Sotis; 2002. 520 s. [in Russian].
12. Koryakov DE, Zhimulev IF. Khromosomy. Struktura i funkcii. Novosibirsk: Izdatel’stvo SO RAN; 2009. 258 s. [in Russian].
13. MakKonki EH. Genom cheloveka. Moskva: Tekhnosfera; 2011. 288 s. [in Russian].
14. Aref’ev VA., Lisovenko LA. Anglo-russkij tolkovyj slovar’ geneticheskikh terminov. Moskva: Izdatel’stvo VNIRO; 1995. 407 s. [in Russian].
15. Baza znanij po biologii cheloveka. Morganida [Internet]. Baza znanij po biologii cheloveka; [cited 2021 Dec 8]. Dostupno: http://humbio.ru/humbio/01122001/kartirovan/00005ac7.htm. [in Russian].
16. Richards JE, Hawley RS. The Gene Hunt: How Genetic Maps Are Built and Used in The Human Genome. 3rd ed. A User’s Guide. Academic Press; 2011. 420 p.
17. Wei Y, Lewis R, Naseri A, Zhang Sh, Zhi D. Responsible Genomic Data Sharing. Academic Press; 2020. Chapter 4, Genealogical search using whole-genome genotype profiles; p. 51–94.

«Вістник проблем біології і медицини» Випуск 2 Том 1 (164), 2022 рік , 326-335 сторінки, код УДК 001.4–028.53:378.147:57.089

10.29254/2077-4214-2022-2-1-164-326-335