Панасенко С.І., Кербаж Н.Р., Панасенко Т.В., Драбовський В.С.

ПОГЛЯД НА СУЧАСНІ ДОСЯГНЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ КРІЗЬ ПРИЗМУ БІОЕТИКИ


Про автора:

Панасенко С.І., Кербаж Н.Р., Панасенко Т.В., Драбовський В.С.

Рубрика:

МЕДИЧНА ОСВІТА

Тип статті:

Наукова стаття

Анотація:

Вступ. Надзвичайний прогрес біомедичних наук та медичних технологій за останні десятиліття та їх застосування в медичній практиці поставили перед новими етичними дилемами вищу медичну школу та суспільство в цілому. Кількість статей у масових та професійних журналах засвідчує важливість теми та стурбованість викладачів вищої медичної школи нею. Центральну роль етики в медичній практиці неможливо переоцінити. Медицина передбачає певні фундаментальні цінності, такі як збереження життя та полегшення страждань. Ці цінності відрізняють медицину від інших наук і передбачають деякі особливі обов’язки, зокрема для лікаря та інших представників медичних професій, і, особливо для здобувачів медичної освіти. Мета дослідження. На основі аналітичного огляду наукових джерел інформації вивчити досягнення і перспективи розвитку вищої медичної освіти крізь призму біоетики. Основна частина. Найбільш широке визнання отримала концепція, яка була запропонована відомими американськими філософами Томом Бічампом і Джеймсом Чілдресом в роботі «Принципи біомедичної етики». Автори висувають чотири основних, фундаментальних принципи біомедичної етики: автономія, прагнення не нашкодити, робота на благо пацієнта і справедливість. При цьому, починаючи з другої половини минулого століття, у зв’язку з безперервним прогресом у медичній науці, перед майбутніми лікарями постає все більше етичних питань, актуальність яких вже зараз стоїть поряд з базовими принципами медичної та біоетики часів Гіпократа та потребує негайного заглиблення та розробки нових засад етичного виховання лікаря та вченого. Висновки. 1. Вища медична школа України, попри постійні динамічні зміни в структурі науки та освіти, досі залишається на належному рівні, проте стан сучасної системи охорони здоров’я змушує лікарів працювати в умовах постійного збільшення кількості та характеру етичних проблем. 2. Викладачі вищих медичних навчальних закладів повинні безперервно моніторити зміни у трендах медикоетичного спрямування системи охорони здоров’я в цілому. 3. При правильному та належному наданні здобувачу медичної освіти знань принципів медичної та біологічної етики безперервно, протягом усього періоду навчання, можна досягти великих успіхів як у стабілізації психоемоційного стану населення, так і у представленні глобальних інтересів України перед світовою спільнотою.

Ключові слова:

біоетика, вища медична освіта, здобувачі освіти, медична етика.

Список цитованої літератури:

  1. Bankowski Z. Medical ethics. J Am Board Fam Pract. 1989;2(2):137–8.
  2. World Health Organisation. Constitution of the World Health Organisation: Principles. WHO; 1948. 2 p.
  3. Mackenzie R. Ethical Dimensions of Health Policy. Med Law Rev. 2003;11:250–6.
  4. Beauchamp T L CJF. Principles of Biomedical Ethics, 8th edn. Oxford: Oxford University Press; 2019. 519 p.
  5. Blackhall LJ, Murphy ST, Frank G, Michel V, Azen S. Ethnicity and Attitudes Toward Patient Autonomy. JAMA. 1995 Sep 13;274(10):820–5.
  6. Mendus S. A theory of justice – Rawls, The Belknap Press. 2nd ed. Cambridge: Belknap Press: An Imprint of Harvard University Press; 1999. 560 p.
  7. Hurst SA, Slowther AM, Forde R, Pegoraro R, Reiter-Theil S, Perrier A, et al. Prevalence and determinants of physician bedside rationing: Data from Europe. J Gen Intern Med. 2006 Nov;21(11):1138–1143.
  8. Weinstein MC. Should physicians be gatekeepers of medical resources? J Med Ethics. 2001 Aug;27(4):268–74.
  9. Castro-Molina FJ. Ethics VS. investigation pandemics, feelings and nursing. Cult los Cuid. 2020;24(57).
  10. Shrestha B, Dunn L. The Declaration of Helsinki on Medical Research involving Human Subjects: A Review of Seventh Revision. J Nepal Health Res Counc. 2020 Jan 21;17(4):548–552.
  11. Conti AA. Historical evolution of the concept of health in Western medicine. Acta Biomed. 2018;89(3):352–4.
  12. Farrell RM, Metcalfe JS, Mcgowan ML, Weise KL, Agatisa PK, Berg J. Emerging ethical issues in reproductive medicine: Are bioethics educators ready? Hastings Cent Rep. 2014 Sep;44(5):21–9.
  13. Messer N. Bioethics and practical theology: The example of reproductive medicine. Int J Pract Theol. 2017 Nov 30;21(2):291–314.
  14. Sgro A, Blancafort P. Epigenome engineering: New technologies for precision medicine. Nucleic Acids Research. 2020 Dec 16;48(22):12453–82.
  15. Tucker DE. Assessing Competence to Consent to Treatment: A Guide for Physicians and Other Health Professionals. Oxford: Oxford University Press; 1998. 224 p.
  16. Levine RJ. Informed Consent: Some Challenges to the Universal Validity of the Western Model. Law Med Health Care. Fall-Winter 1991;19(3–4):207–13.
  17. Sulmasy DP. Edmund pellegrino’s philosophy and ethics of medicine: An overview. Kennedy Inst Ethics J. 2014 Jun;24(2):105–12.
  18. Durand-Zaleski I. Global Challenge of Healthcare Rationing. BMJ. 2000;321(7266):967.

Публікація статті:

«Вістник проблем біології і медицини» Випуск 2 Том 1 (164), 2022 рік , 344-353 сторінки, код УДК 378.6:61:68.1

DOI: