ВПЛИВ РІЗНОГО РІВНЯ НАСИЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ ГІДРОГЕН СУЛЬФІДОМ НА ТОКСИЧНІСТЬ ЛІНКОЗАМІДІВ

Таран І. В., Волощук Н. І., Гребенюк Д. І., Лозинська М. С., Назарчук О. А.

КЛІНІЧНА ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МЕДИЦИНА

Наукова стаття

Резюме. Проблема широкого застосування антибіотиків та пов’язаної із цим антибіотикорезистентності спонукає до пошуку способів модуляції їх дії. Одним із таких ендогенних модуляторів є гідроген сульфід. Метою дослідження було оцінити зміни показників токсичності кліндаміцину фосфату за умов нормального та підвищеного рівня гідроген сульфіду в організмі. Експериментальне дослідження було виконане на 104 статевозрілих білих самках щурів, із яких було сформовано групи: група 1 (контрольна); група 2 (кліндаміцину фосфат інтравагінально); група 3 (кліндаміцину фосфат інтравагінально на фоні надлишку фонового гідроген сульфіду); група 4 (кліндаміцину фосфат перорально); група 5 (кліндаміцину фосфат перорально на фоні надлишку фонового гідроген сульфіду). Гостру токсичність досліджуваних речовин та їх комбінацій визначали експрес-методом Т.В. Пастушенка. Крім того, проводили зважування внутрішніх органів та визначали їх масові коефіцієнти. Результати проведеного дослідження продемонстрували відсутність токсичного впливу кліндаміцину фосфату у групах 2 та 3. Натомість, в групі 4 тварин початкові ознаки токсичної дії спостерігалися при дозі 1510 мг/кг. У групі 5 цей показник становив 1910 мг/кг (більший на 23,1% у порівнянні з групою 4). Було встановлено, що одноразове введення максимальної можливої дози антибіотика інтравагінально призводить до незначних змін показника коефіцієнта маси внутрішніх органів, незалежно від фонового рівня гідроген сульфіду. При пероральному введенні нами було зареєстровано збільшення коефіцієнта маси печінки на 26,8%, а також приріст даного показника при дослідженні нирок та тимусу відповідно на 10,1% та 23,3%, натомість додаткове ведення в організм щурів гідроген сульфіду нівелювало різницю в коефіцієнтах маси органів та повертало його в діапазон статистичної похибки. Таким чином, штучно створений надлишок гідроген сульфіду в організмі піддослідних щурів дозволяє знизити показники гострої токсичність кліндаміцину фосфату

кліндаміцину фосфат, гідроген сульфід, ЛД50, щурі токсичність.

1. Klein EY, Van Boeckel TP, Martinez EM, Pant S, Gandra S, Levin SA, et al. Global increase and geographic convergence in antibiotic consumption between 2000 and 2015. Proc Natl Acad Scien USA. 2018 Apr 10;115(15):3463-3470. doi: 10.1073/pnas.1717295115.
2. Cassini A, Högberg LD, Plachouras D, Quattrocchi A, Hoxha A, Simonsen GS, et al. Attributable deaths and disability-adjusted life-years caused by infections with antibiotic-resistant bacteria in the EU and the European Economic Area in 2015: a population-level modelling analysis. Lancet Infect Dis. 2019 Jan;19(1):56-66. doi: 10.1016/S1473-3099(18)30605-4.
3. Voloshchuk N, Taran I, Pashynska O, Melnyk A, Magdebura S. The role of hydrogen sulfide in gastrointestinal tract functioning (review). Current Issues in Pharmacy and Medical Sciences. 2020;33(1):45-50. doi: https://doi.org/10.2478/cipms-2020-0009.
4. Kimura H. Hydrogen sulfide: its production, release and functions. Amino Acids. 2011 Jun;41(1):113-21. doi: 10.1007/s00726-010-0510-x..
5. Cai H, Wang X. Effect of sulfur dioxide on vascular biology. Histol Histopathol. 2020 Dec 15;18290:1-29. doi: 10.14670/HH-18-290.
6. Whiteman M, Le Trionnaire S, Chopra M, Fox B, Whatmore J. Emerging role of hydrogen sulfide in health and disease: critical appraisal of biomarkers and pharmacological tools. Clin Sci (Lond). 2011 Dec;121(11):459-88. doi: 10.1042/CS20110267.
7. Xiao Q, Ying J, Xiang L, Zhang C. The biologic effect of hydrogen sulfide and its function in various diseases. Medicine (Baltimore). 2018 Nov;97(44):e13065. doi: 10.1097/MD.0000000000013065.
8. Bhatia M, Wong FL, Fu D, Lau HY, Moochhala SM, Moore PK. Role of hydrogen sulfide in acute pancreatitis and associated lung injury. FASEB J. 2005 Apr;19(6):623-5. doi: 10.1096/fj.04-3023fje.
9. Voloshchuk NI, Taran IV. Hostra toksychnist hidrohen sulfidu ta yoho vplyv na protyzapalnyi efekt dyklofenaku v eksperymenti. Medychna khimiia [Internet]. 2013;13(4):88-90. Available from: https://ojs.tdmu.edu.ua/index. php/med-chem/article/view/385. [in Ukrainian].
10. Smieja M. Current indications for the use of clindamycin: A critical review. Can J Infect Dis. 1998 Jan;9(1):22-8. doi: 10.1155/1998/538090.
11. Murphy PB, Bistas KG, Le JK. StatPearls Clindamycin [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2020 [Updated 2020 Jun 28]. Available from: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK519574/.
12. Stefanov O. Doklinichni doslidzhennia likarskykh zasobiv: metodychni rekomendatsii. Kyiv: Avitsena; 2001. 528 s. [in Ukrainian].
13. Voloshchuk NI, Taran IV, Melnik AV. Vascular mechanism in the formation of diclophenac induced gastrotoxicity: the association with the level of hydrogen sulfide. Curierul medical. 2015 Feb;58(1):7-11.
14. Karbovskyi VL, Shevchuk IA, Kurkina OV, Makovska TY. Doslidzhennia hostroi toksychnosti preparatu Heksiia. Farmatsevtychnyi zhurnal. 2016;6:88-94.[in Ukrainian].
15. Pastushenko TV, Marushyn LB, Zhukov AA, Pylypenko YuA. Ekspres-metod opredelenyia srednesmertelnikh doz veshchestv. Hyhyena y sanytaryia. 1985;6:46-48. [in Ukrainian].
16. Sidorov KK. O klassifikatsii toksichnosti yadov pri parenteralnyih sposobah vvedeniya. Toksikologiya novyih prom. veschestv. 1973;13:45- 71. [in Russian].
17. McEvoy G, Snow E. AHFS drug information 2018. Bethesda, MD: American Society of Health System Pharmacists; 2018. 3824 p.
18. Gray JE, Weaver RN, Bollert JA, Feenstra ES. The oral toxicity of clindamycin in laboratory animals. Toxicol Appl Pharmacol. 1972 Apr;21(4):516-31. doi: 10.1016/0041-008x(72)90008-7.
19. Frankel RI. Clindamycin--efficacy and toxicity. West J Med. 1975 Jun;122(6):526-30. 20.McMaster OG. Cleocin. Review of pharmacological and toxicological data. 1999 Aug;1:5.

«Вістник проблем біології і медицини» Випуск 2 (160), 2021 рік , 132-135 сторінки, код УДК 577.18+546.221.1+615.099.092

10.29254/2077-4214-2021-2-160-132-135